Артеріальна гіпертензія

Чому виникає артеріальна гіпертензія

У більшості випадків підвищення артеріального тиску формується поступово. На початкових етапах судини зберігають здатність адаптуватися до змін навантаження, однак з часом їх стінки стають менш еластичними, а серцю доводиться працювати з більшим зусиллям.

Саме тому артеріальна гіпертензія є не лише проблемою високих цифр на тонометрі. Це процес постійного перевантаження всієї серцево-судинної системи.

Найчастіше розвитку захворювання сприяють:

• спадковість - якщо підвищений артеріальний тиск був у батьків або близьких родичів, ризик розвитку захворювання є вищим;
• надмірна вага - збільшує навантаження на серце та потребує більш інтенсивної роботи судинної системи;
• низька фізична активність - з часом впливає на обмін речовин та сприяє накопиченню інших факторів серцево-судинного ризику;
• надлишок солі у харчуванні - сприяє затримці рідини в організмі та може підтримувати стійке підвищення артеріального тиску;
• тривалий стрес - впливає на механізми регуляції судинного тонусу та роботу нервової системи;
• куріння - пошкоджує судинну стінку та прискорює розвиток атеросклеротичних змін;
• цукровий діабет - підвищує ризик ураження судин і суттєво впливає на прогноз серцево-судинних захворювань;
• підвищений рівень холестерину - сприяє утворенню атеросклеротичних бляшок та погіршує еластичність артерій;
• захворювання нирок - можуть бути не лише наслідком тривалої гіпертензії, а й безпосередньою причиною її розвитку;
• захворювання щитоподібної залози - здатні впливати на частоту серцевих скорочень, тонус судин та рівень артеріального тиску;
• синдром обструктивного апное сну - у пацієнтів із повторними епізодами зупинки дихання під час сну контроль артеріального тиску часто є складнішим навіть на фоні лікування.

Окрему групу становить вторинна артеріальна гіпертензія. У таких ситуаціях підвищення тиску є проявом іншого захворювання.

Чому високий тиск небезпечний

Під час кожного скорочення серце виштовхує кров у судини під певним тиском. Якщо цей показник тривалий час залишається підвищеним, судинна стінка постійно перебуває у стані напруження.

Спочатку організм компенсує такі зміни. Людина може працювати, займатися звичними справами та не відчувати суттєвого погіршення самопочуття.

Але судини і серце весь цей час працюють із перевантаженням.

Поступово формується потовщення стінки лівого шлуночка, погіршується здатність міокарда розслаблятися, знижується еластичність артерій, прискорюється розвиток атеросклерозу.

У головному мозку це підвищує ризик ішемічного або геморагічного інсульту.

У нирках тривале підвищення тиску може призводити до погіршення фільтраційної функції та прогресування хронічної хвороби нирок.

У серці артеріальна гіпертензія є одним із факторів розвитку ішемічної хвороби серця, серцевої недостатності та фібриляції передсердь.

Саме ураження органів-мішеней є одним із критеріїв оцінки тяжкості захворювання та впливає на подальшу тактику лікування.

Стадії та симптоми гіпертонічної хвороби

Кардіологи нерідко жартують, що гіпертонічна хвороба має власний календар, але людина про нього не знає. Спочатку підвищений тиск існує окремо від самопочуття, потім починає непомітно змінювати звичний ритм життя, а згодом стає причиною захворювань, які вже неможливо ігнорувати.

I стадія

Для більшості людей цей період проходить майже непомітно. Артеріальний тиск уже підвищений, але людина продовжує працювати, подорожувати, займатися повсякденними справами і не вважає себе хворою.

Іноді з'являються ранковий головний біль, важкість у голові після сну, швидша втома або відчуття, що сил стало менше, ніж кілька років тому. Проте такі зміни рідко стають приводом для звернення до кардіолога.

Саме тому перша стадія часто стає випадковою знахідкою під час профілактичного огляду або звичайного вимірювання тиску.

II стадія

З часом підвищений артеріальний тиск починає впливати не лише на цифри тонометра, а й на звичну активність людини.

Пацієнти помічають, що швидше втомлюються, частіше роблять паузи під час ходьби, гірше переносять фізичне навантаження. У когось з'являється задишка, у когось - серцебиття, шум у вухах або нестабільний сон.

Саме на цьому етапі лікар може вперше побачити, що багаторічне підвищення артеріального тиску вже вплинуло на серце, нирки або судини.

III стадія

Третя стадія означає, що захворювання вже перестало бути лише проблемою високого тиску.

У когось за плечима вже є перенесений інсульт, у когось - інфаркт міокарда, порушення ритму серця або серцева недостатність. Частина пацієнтів починає обмежувати фізичну активність, тому що звичні навантаження викликають задишку, втому чи відчуття нестачі повітря.

Саме на цьому етапі частіше виникає потреба у госпіталізації, корекції лікування та більш ретельному контролі захворювання.

Які симптоми гіпертонії пацієнти найчастіше ігнорують

Найчастіше пацієнти не пов'язують із підвищеним артеріальним тиском:

• важкість у голові після пробудження;
• швидку втомлюваність;
• сил вистачає на менший обсяг активності, ніж раніше;
• серцебиття;
• періодичний шум у вухах;
• погіршення сну;
• появу задишки під час швидкої ходьби або підйому сходами.

Поступовий розвиток симптомів створює відчуття звичності. Людина адаптується до змін самопочуття, зменшує фізичну активність, частіше відпочиває або пояснює втому віком, перевантаженням чи стресом. Саме тому артеріальна гіпертензія нерідко виявляється під час профілактичного обстеження, госпіталізації з іншого приводу або вже на стадії появи серцево-судинних ускладнень.

Ступені артеріальної гіпертензії

Що означають окремі діагнози при гіпертонічній хворобі

Формулювання діагнозу при артеріальній гіпертензії містить декілька характеристик: стадію захворювання, ступінь підвищення артеріального тиску та рівень серцево-судинного ризику. Саме їх поєднання дозволяє лікарю оцінити прогноз та визначити необхідний обсяг лікування, наприклад:

Гіпертонічна хвороба І стадії, ІІ ступеня

Такий діагноз означає, що у пацієнта відзначається стійке підвищення артеріального тиску до 160–179/100–109 мм рт. ст., однак під час обстеження ще не виявлено ознак ураження серця, нирок, головного мозку або інших органів-мішеней.

На цьому етапі захворювання часто перебігає безсимптомно або проявляється періодичним головним болем, швидкою втомлюваністю та зниженням переносимості фізичних навантажень.

Гіпертонічна хвороба ІІ стадії, ІІ ступеня, ризик 2

Цей діагноз свідчить про те, що артеріальний тиск також відповідає ІІ ступеню гіпертензії, але вже з'явилися ознаки ураження органів-мішеней.

Під час обстеження можуть визначатися:

• гіпертрофія лівого шлуночка;
• початкове погіршення функції нирок;
• атеросклеротичні зміни судин;
• зміни судин сітківки ока.

Ризик 2 означає помірний ризик розвитку серцево-судинних ускладнень протягом найближчих років, що потребує регулярного спостереження кардіолога та постійної антигіпертензивної терапії.

Гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, ризик 3

У цьому випадку йдеться про стійке підвищення артеріального тиску в межах 160–179/100–109 мм рт. ст. та наявність факторів, які підвищують імовірність розвитку інфаркту міокарда, інсульту, серцевої недостатності або інших серцево-судинних подій.

До факторів, які можуть формувати ризик 3, належать:

• цукровий діабет;
• куріння;
• порушення ліпідного обміну;
• ожиріння;
• хронічна хвороба нирок;
• спадкова схильність до серцево-судинних захворювань;
• ознаки ураження органів-мішеней.

Оцінка ступеня та ризику дозволяє кардіологу визначити прогноз захворювання, необхідність більш інтенсивного лікування та частоту подальшого спостереження.

Коли потрібна госпіталізація

Більшість пацієнтів з артеріальною гіпертензією можуть спостерігатися амбулаторно. Однак існують клінічні ситуації, коли лікування потребує умов стаціонару.

У кардіологічному відділенні лікарні Мечникова найчастіше госпіталізуються пацієнти з:

• резистентною артеріальною гіпертензією;
• ускладненими гіпертонічними кризами;
• декомпенсацією серцевої недостатності;
• гострими порушеннями ритму серця;
• підозрою на вторинну природу підвищення артеріального тиску;
• нестабільною стенокардією або гострим коронарним синдромом на фоні неконтрольованої гіпертензії.

Резистентна артеріальна гіпертензія

Резистентна артеріальна гіпертензія є однією з форм захворювання, що найчастіше потребує госпіталізації та проведення додаткових обстежень. Саме такий підхід використовується у кардіологічному відділенні лікарні Мечникова.

У практиці це виглядає так: пацієнт приймає декілька антигіпертензивних препаратів, дотримується рекомендацій лікаря, однак показники тиску залишаються високими.

У подібних випадках кардіолог оцінює не лише ефективність терапії, а й намагається встановити причину стійкого підвищення артеріального тиску.

До розвитку резистентної гіпертензії можуть призводити:

• захворювання нирок;
• патологія надниркових залоз;
• захворювання щитоподібної залози;
• синдром обструктивного апное сну;
• атеросклеротичне ураження ниркових артерій;
• поєднання декількох хронічних захворювань.

Саме пошук таких причин дозволяє скоригувати лікування та досягти стабільніших показників артеріального тиску.

Діагностика артеріальної гіпертензії

Першим етапом є оцінка показників артеріального тиску в динаміці. Деякі пацієнти мають стабільно високі цифри протягом усього дня, в інших найбільше підвищення спостерігається у ранкові години або після фізичного чи емоційного навантаження.

У кардіологічному відділенні лікарні Мечникова для обстеження пацієнтів з артеріальною гіпертензією використовуються:

• електрокардіографія;
• холтерівське моніторування ЕКГ;
• добове моніторування артеріального тиску;
• ехокардіографія;
• навантажувальні тести;
• лабораторні дослідження;
• коронарографія при наявності показань.

Добове моніторування артеріального тиску дозволяє оцінити його коливання протягом 24 годин. Таке дослідження особливо інформативне у пацієнтів зі значними перепадами тиску, недостатнім ефектом від лікування або підозрою на резистентну гіпертензію.

Ехокардіографія допомагає визначити, чи вплинуло захворювання на структуру та функцію серця. Для лікаря важливими є ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, зміни діастолічної функції та прояви серцевої недостатності.

Лабораторна діагностика необхідна для оцінки функції нирок, виявлення супутнього цукрового діабету, порушень ліпідного обміну та інших станів, які можуть впливати на перебіг захворювання.

У частини пацієнтів під час обстеження виявляються захворювання ендокринної системи, патологія щитоподібної залози або порушення функції нирок, які можуть бути причиною стійкого підвищення артеріального тиску.

Як лікують артеріальну гіпертензію

Підхід до лікування залежить не лише від рівня артеріального тиску, а й від того, чи вже встигло захворювання вплинути на серце, нирки або судини.

У частини пацієнтів підвищення тиску виявляють на ранніх стадіях, коли ще немає структурних змін серця та ознак серцевої недостатності. У таких випадках лікування починають із корекції способу життя та підбору антигіпертензивної терапії.

При тривалому перебігу захворювання або супутній ішемічній хворобі серця, порушеннях ритму, цукровому діабеті чи хронічній хворобі нирок схема лікування стає більш складною та потребує поєднання декількох препаратів.

Окрему категорію становлять пацієнти з резистентною артеріальною гіпертензією. Якщо артеріальний тиск залишається підвищеним попри прийом кількох антигіпертензивних засобів, лікарі проводять додаткове обстеження для пошуку можливих причин такого стану. Це можуть бути захворювання нирок, патологія надниркових залоз, ендокринні порушення або синдром обструктивного апное сну.

У кардіологічному відділенні лікарні Мечникова лікування артеріальної гіпертензії проводиться відповідно до сучасних міжнародних та українських рекомендацій, а при необхідності до ведення пацієнта залучаються нефрологи, ендокринологи, інтервенційні кардіологи та інші суміжні спеціалісти.

 Приклад із практики

ЧВОРАДмитро Леонідович 

Завідувач відділення кардіології

До кардіолога лікарні Мечникова звернулася 61-річна жінка, яку протягом останніх кількох місяців почали турбувати епізоди прискореного серцебиття та задишка під час звичного фізичного навантаження.

Пацієнтка розповідала, що раніше могла без зупинок підніматися на четвертий поверх, але останнім часом стала частіше робити паузи під час ходьби. З'явилося відчуття втоми вже в першій половині дня, а після пробудження нерідко виникала важкість у голові. Водночас вона не вважала свій стан серйозною проблемою, оскільки періодичне підвищення артеріального тиску відзначалося багато років і сприймалося як «звичайна гіпертонія».

Під час обстеження лікарі зафіксували стабільно підвищений артеріальний тиск та виявили ознаки гіпертрофії лівого шлуночка за даними ехокардіографії. Холтерівське моніторування дозволило зареєструвати короткі епізоди фібриляції передсердь, які й стали причиною відчуття серцебиття.

Ключовим висновком стало те, що симптоми, з якими пацієнтка звернулася по допомогу, були не наслідком нещодавнього підвищення тиску, а результатом багаторічного перевантаження серцево-судинної системи.

Після корекції антигіпертензивної терапії, призначення лікування супутнього порушення ритму та подальшого спостереження вдалося стабілізувати показники артеріального тиску, зменшити частоту епізодів серцебиття та покращити переносимість фізичних навантажень.

Тож, артеріальна гіпертензія належить до захворювань, які можуть тривалий час залишатися непомітними для людини. Проте навіть за відсутності виражених скарг серцево-судинна система продовжує працювати в умовах підвищеного навантаження.

У кардіологічному відділенні лікарні Мечникова пацієнти мають можливість пройти комплексне обстеження, отримати консультацію суміжних спеціалістів та підібрати лікування відповідно до сучасних клінічних рекомендацій. Цілодобовий режим роботи відділення дозволяє надавати допомогу як при плановому зверненні, так і у випадках невідкладних станів.