Спондилоартроз

Думка експерта

Керівник центру Овчаренко Д.В., лікар-нейрохірург вищої категорії, кандидат медичних наук:

"Пацієнти зі спондилоартрозом рідко описують один конкретний симптом. Частіше людина говорить: "спина стала важкою" або "я почав швидше втомлюватись". І це дуже характерна ситуація.

На ранніх етапах біль може бути нестійким. Сьогодні людина майже не відчуває проблеми, а після тривалого стояння або навантаження спина різко нагадує про себе. З часом пацієнт починає несвідомо змінювати рухи: обережніше встає з ліжка, рідше нахиляється, шукає можливість спертися руками або сісти.

Є характерна особливість спондилоартрозу. Багато пацієнтів нормально переносять рух, але погано витримують статичне навантаження. Людина може пройти певну дистанцію, але не може довго стояти на одному місці. Це пов’язано з тим, що фасеткові суглоби у вертикальному положенні постійно утримують частину навантаження.

Якщо дегенеративний процес уже починає формувати нестабільність або стеноз, очікування працює проти пацієнта. Навантаження на сегмент продовжує розподілятися неправильно, і дегенеративні зміни поступово прогресують."

Механізм розвитку спондилоартрозу

Першою проблемою часто стає міжхребцевий диск. З віком або через постійне навантаження диск починає втрачати воду і еластичність. Він уже не амортизує рух так, як раніше. Через це частина навантаження переходить назад - на фасеткові суглоби.

Саме в цей момент починає змінюватися механіка руху сегмента. Фасеткові суглоби змушені утримувати навантаження, до якого вони анатомічно не пристосовані для постійної роботи. Суглобові поверхні починають працювати "жорстко". Хрящ поступово стирається, рух втрачає плавність, а капсула суглоба постійно подразнюється.

Організм намагається стабілізувати сегмент. У відповідь навколишні м’язи рефлекторно напружуються. Саме тому багато пацієнтів описують не гострий біль, а відчуття "кам’яної" або "забитої" спини. Особливо після тривалого стояння, поїздок або фізичного навантаження.

Через постійне перевантаження краї суглобів починають деформуватись. Формуються кісткові розростання - остеофіти. Спочатку це компенсаторна реакція організму: хребет намагається зробити сегмент стабільнішим. Але з часом саме ці розростання починають займати простір, якого і так небагато.

При прогресуванні спондилоартрозу проблема вже не обмежується самим суглобом. Звужуються міжхребцеві отвори, де проходять нервові корінці. Може формуватись стеноз хребтового каналу. Саме тоді до болю у спині починають приєднуватись оніміння, біль у нозі, слабкість або погана переносимість ходьби.

Причини спондилоартрозу

Основна причина спондилоартрозу - хронічне перевантаження фасеткових суглобів на фоні вікових або дегенеративних змін хребта.

Ризик спондилоартрозу значно зростає при постійних осьових навантаженнях. Це характерно для людей, які багато років працюють фізично, регулярно підіймають вагу або тривалий час перебувають у статичному положенні. Але сидяча робота також створює проблему. Коли людина годинами сидить із перевантаженням попереку, сегмент постійно працює у неправильній механіці.

Окремий фактор - надмірна вага. У такій ситуації фасеткові суглоби щодня працюють із підвищеним навантаженням навіть під час звичайної ходьби. Дегенеративні зміни при цьому часто прогресують швидше.

Спондилоартроз також часто формується після травм хребта. Навіть якщо перелом або пошкодження були багато років тому, механіка сегмента вже може залишатись зміненою. Через це навантаження розподіляється нерівномірно, а фасеткові суглоби швидше зношуються.

Є і менш очевидна причина - нестабільність сегмента. Якщо хребці зміщуються навіть незначно, фасеткові суглоби змушені постійно компенсувати цю нестабільність. У такій ситуації суглоб працює у режимі хронічного перевантаження практично при кожному русі.

На практиці ми часто бачимо комбінацію факторів. Наприклад: сидяча робота, надмірна вага, дегенерація диска і слабкість м’язів стабілізаторів. Саме тому спондилоартроз рідко має одну "головну" причину. Найчастіше це результат багаторічного порушення нормальної біомеханіки хребта.

Симптоми спондилоартрозу

Симптоми спондилоартрозу зазвичай наростають поступово. У більшості пацієнтів немає моменту, коли "раптово зірвало спину". Проблема накопичується роками, а перші прояви люди часто пояснюють втомою, віком або перевантаженням після роботи.

Найхарактерніший симптом - біль у попереку, який посилюється під час стояння, ходьби або розгинання спини. При цьому пацієнти часто описують не гострий "простріл", а тупий виснажливий біль або відчуття постійного навантаження у попереку. Є характерна особливість: людині легше сидіти або нахилятись вперед, ніж довго стояти рівно.

Багато пацієнтів помічають ранкову скутість. Після сну спина здається "дерев’яною", а перші рухи даються важче. Але після того, як людина трохи розходиться, стан частково покращується. Це пов’язано з тим, що фасеткові суглоби і навколишні м’язи тривалий час перебували без руху, а подразнена суглобова капсула реагує болем на перші навантаження.

Ще один типовий симптом - погана переносимість статичного навантаження. Пацієнт може пройти певну дистанцію, але не може довго стояти на одному місці. Наприклад, людина нормально рухається в магазині, але стояння у черзі швидко провокує біль і бажання спертися руками або сісти.

При прогресуванні спондилоартрозу біль починає виникати навіть після звичайного повсякденного навантаження. Пацієнти часто говорять, що спина "втомлюється" вже до середини дня. Через це людина починає уникати довгих прогулянок, нахилів або фізичної роботи. Рухів стає менше, а м’язи стабілізатори поступово слабшають. У результаті перевантаження сегмента ще більше посилюється.

Є і менш очевидні симптоми. Частина пацієнтів скаржиться не стільки на біль, скільки на відчуття нестабільності у попереку. Людина описує це як "спина не тримає" або "потрібно постійно контролювати рух". Таке відчуття часто виникає тоді, коли дегенеративний процес уже змінює нормальну біомеханіку сегмента.

Якщо дегенеративні зміни починають звужувати простір для нервових структур, симптоми змінюються. До болю у попереку можуть приєднуватись оніміння, біль у сідниці або нозі, відчуття слабкості під час ходьби. У частини пацієнтів формується нейрогенна переміжна кульгавість: людина може пройти лише певну дистанцію, після чого змушена зупинятись або нахилятись вперед через біль і важкість у ногах.

Є важливий клінічний момент. Інтенсивність симптомів при спондилоартрозі часто залежить не стільки від сили навантаження, скільки від положення тіла. Один і той самий пацієнт може відносно нормально почуватися сидячи, але різко погано переносити стояння з розігнутою спиною. Саме тому в реальній практиці ми оцінюємо не лише сам біль, а рухи і положення, у яких він з’являється.

Класифікація спондилоартрозу

За локалізацією

Шийний спондилоартроз. При ураженні шийного відділу біль часто локалізується у шиї та потилиці. Пацієнт погано переносить тривале сидіння з нахилом голови або роботу за комп’ютером. При прогресуванні дегенеративного процесу можуть приєднуватись головний біль, біль у плечі або руці.

Грудний спондилоартроз. Зустрічається рідше через меншу рухливість грудного відділу. Біль часто має ниючий характер і може посилюватись після тривалого сидіння або поворотів тулуба.

Поперековий спондилоартроз. Найчастіший варіант захворювання. Саме поперековий відділ щодня утримує найбільше навантаження під час ходьби, стояння і підйому ваги. При прогресуванні процесу часто формується фасетковий больовий синдром або стеноз хребтового каналу.

За ступенем дегенеративних змін

Початковий спондилоартроз. Суглобові поверхні вже починають втрачати нормальну структуру, але грубих деформацій ще немає. Симптоми на цьому етапі часто нестійкі: скутість після сну, дискомфорт після навантаження, періодичний біль у попереку.

Помірний спондилоартроз. Формуються кісткові розростання, суглобова капсула ущільнюється, рух у сегменті стає більш обмеженим. Біль виникає частіше і починає впливати на повсякденну активність.

Виражений спондилоартроз. Суглобові поверхні значно деформовані, остеофіти можуть звужувати простір для нервових структур. На цьому етапі часто приєднуються симптоми стенозу або неврологічні прояви.

За наявністю ускладнень

Спондилоартроз без компресії нервових структур. Біль переважно пов’язаний із перевантаженням фасеткових суглобів і м’язовим спазмом.

Спондилоартроз зі стенозом. Кісткові розростання і дегенеративні зміни починають звужувати хребтовий канал або міжхребцеві отвори. До болю у спині приєднуються неврологічні симптоми.

Спондилоартроз із корінцевим синдромом. Нервовий корінець уже подразнюється або стискається. Біль починає поширюватись у ногу або руку залежно від рівня ураження.

Діагностика спондилоартрозу

Первинно пацієнти найчастіше звертаються до невролога. Уже під час розмови важливими стають деталі, які пацієнт часто вважає дрібницями: у якому положенні біль посилюється, як переноситься стояння, чи стає легше після нахилу вперед, наскільки швидко втомлюється спина протягом дня.

Під час огляду лікар оцінює не лише локалізацію болю. Важливо зрозуміти, як поводиться сегмент під навантаженням. Чи є обмеження руху. Чи формується захисний м’язовий спазм. Чи з’являється біль при розгинанні або ротації тулуба. Саме ці моменти дозволяють запідозрити фасеткове походження болю.

Основним методом інструментальної діагностики є МРТ. Дослідження дозволяє оцінити стан фасеткових суглобів, міжхребцевих дисків, нервових структур і хребтового каналу.

СКТ особливо корисна тоді, коли потрібно детально оцінити кісткові розростання, деформацію суглобових поверхонь або ступінь звуження міжхребцевих отворів. У частини пацієнтів саме СКТ краще показує, наскільки виражено змінена кісткова анатомія сегмента.

У відділенні нейрохірургії хребта та спинного мозку лікарні ім. І. І. Мечникова пацієнти можуть пройти МРТ 1,5 Т або 3 Т та СКТ в межах одного медичного закладу. Це важливо у складних випадках, коли потрібно оцінити не лише сам артроз, а і його вплив на нервові структури та стабільність сегмента.

Лікування спондилоартрозу

На ранніх етапах основне завдання - зменшити механічне перевантаження сегмента. Якщо пацієнт продовжує рухатись, але біль уже починає змінювати повсякденну активність, важливо не "виключити" спину з руху повністю, а відновити нормальну механіку навантаження.

Є поширена помилка: чим сильніше болить спина, тим менше потрібно рухатись. Але при спондилоартрозі тривале обмеження руху часто працює проти пацієнта. М’язи стабілізатори поступово слабшають, і навантаження на фасеткові суглоби стає ще більшим.

Саме тому лікування часто включає не лише медикаменти, а й роботу з механікою руху, контролем навантаження і м’язовим балансом. Якщо основною проблемою є хронічний фасетковий біль, можуть використовуватись лікувальні блокади. У такій ситуації лікар вводить препарат у ділянку перевантаженого суглоба, щоб зменшити подразнення і дати можливість сегменту працювати без постійного больового сигналу.

У частини пацієнтів хороший ефект дає радіочастотна денервація. Під час процедури лікар впливає на нервові структури, які передають хронічний больовий сигнал від фасеткового суглоба. Це не "лікує артроз", але дозволяє суттєво зменшити біль і повернути нормальну рухливість.

Є важливий момент: якщо біль швидко повертається, а хребет уже працює нестабільно, проблема може бути не лише у самому суглобі. У таких ситуаціях ми оцінюємо, чи не сформувалась нестабільність сегмента або стеноз.

Якщо дегенеративний процес уже починає стискати нервові структури, тактика змінюється. При стенозі хребтового каналу або компресії нервових корінців основною проблемою стає не сам фасетковий біль, а механічний тиск на нервові структури.

У таких випадках можуть виконуватись декомпресійні операції. Якщо сегмент уже нестабільний, однієї декомпресії може бути недостатньо. Тоді лікар розглядає стабілізуючі втручання - транспедикулярну фіксацію або спондилодез. У такій ситуації операція потрібна не лише для зменшення болю, а для відновлення стабільної механіки сегмента.

 Приклад із практики

ОВЧАРЕНКОДмитро Віталійович 

Завідувач центру нейрохірургії хребта та спинного мозку

До невролога звернувся пацієнт 58 років зі скаргами не стільки на сильний біль, скільки на неможливість довго стояти. Чоловік пояснював це віком і перевтомою. Пацієнт уже кілька років лікував "остеохондроз". Періодично проходив масажі, приймав знеболювальні, але дистанція ходьби поступово зменшувалась. Згодом чоловік помітив, що почав несвідомо шукати опору під час ходьби - спирався руками на візок у магазині або поручні.

Під час огляду звертала на себе увагу характерна особливість: біль посилювався саме при розгинанні попереку. При нахилі вперед стан ставав помітно кращим. Уже на цьому етапі виникла підозра, що проблема пов’язана не лише з м’язовим болем.

МРТ і СКТ показали виражений спондилоартроз поперекового відділу у поєднанні зі стенозом хребтового каналу. Кісткові розростання фасеткових суглобів і дегенеративні зміни сегмента вже суттєво звужували простір для нервових структур.

Було два варіанти. Продовжувати консервативне лікування, яке вже кілька років давало лише тимчасовий ефект. Або усунути сам механічний фактор компресії.

Пацієнту виконано декомпресію нервових структур із подальшою стабілізацією сегмента. Уже в перші дні після операції чоловік відзначив головну для себе зміну - він перестав шукати вимушене положення для полегшення болю під час ходьби. Саме це було ключовим показником того, що хребет перестав працювати в режимі постійного перевантаження.

Чим небезпечне зволікання при спондилоартрозі

Дегенеративний процес не зупиняється самостійно. Якщо сегмент продовжує працювати з перевантаженням, поступово посилюється м’язовий спазм, прогресують кісткові розростання і звужується простір для нервових структур. На цьому етапі проблема вже перестає бути лише "болем у спині".

Через зниження активності слабшають м’язи стабілізатори, а навантаження на дегенеративно змінений сегмент ще більше зростає. У результаті механіка руху продовжує погіршуватись.

При прогресуванні спондилоартрозу можуть формуватись стеноз хребтового каналу, компресія нервових корінців або нестабільність сегмента.

Від чого залежить прогноз

Кращий прогноз мають пацієнти, які звертаються ще до формування вираженого стенозу або нестабільності сегмента. У такій ситуації значно більше шансів контролювати біль, зберегти нормальну механіку руху і уникнути прогресування неврологічних симптомів.

Коли потрібно терміново звернутися до лікаря

Термінова консультація невролога або нейрохірурга потрібна тоді, коли біль у спині починає супроводжуватись симптомами компресії нервових структур.

Небезпечними симптомами є:

• слабкість у нозі;
• прогресуюче оніміння;
• різке обмеження дистанції ходьби;
• відчуття "ватних" ніг;
• порушення контролю сечовипускання або дефекації.

Окремої уваги потребує ситуація, коли пацієнт починає різко гірше переносити ходьбу і змушений постійно зупинятись або нахилятись вперед через біль чи важкість у ногах. Це може свідчити про прогресування стенозу хребтового каналу.

У відділенні нейрохірургії хребта та спинного мозку лікарні ім. І. І. Мечникова нейрохірурги щороку виконують сотні втручань при дегенеративних ураженнях хребта - від малоінвазивних процедур до складних декомпресійних і стабілізуючих операцій. Не варто чекати моменту, коли біль почне обмежувати кожен рух. Чим раніше зрозуміти, що саме перевантажує хребтовий сегмент, тим більше можливостей зберегти нормальну рухливість і уникнути прогресування дегенеративного процесу!