Викривлення носової перегородки
Багато людей роками живуть із закладеним носом і поступово звикають до цього стану. Вони починають спати з відкритим ротом, регулярно користуються судинозвужувальними краплями, гірше переносять фізичне навантаження або кілька разів на рік лікують синусит. Такі зміни часто сприймають як прояв алергії, частих застуд чи вікових особливостей, тому справжня причина залишається непоміченою.
Під час огляду нерідко виявляється, що джерелом багатьох скарг є викривлення носової перегородки. Водночас сам факт її деформації ще не пояснює, чому людині важко дихати. Одні пацієнти майже не відчувають навіть значного викривлення, інші роками страждають через невелику деформацію, розташовану саме там, де проходить основний потік повітря.
Викривлення носової перегородки - це зміна форми хрящової або кісткової частини перегородки, яка виникає внаслідок особливостей росту, травми чи інших причин, порушує проходження повітря через порожнину носа та може сприяти розвитку хронічних захворювань носа і навколоносових пазух.
Думка експерта
«Якщо людина говорить, що одна половина носа "не працює" багато років, я завжди запитую, коли вона востаннє дихала носом вільно. Дуже часто пацієнти не можуть пригадати такої миті. Вони настільки звикають до постійної закладеності, що починають сприймати її як норму. Після відновлення носового дихання багато хто на контрольному огляді каже одну й ту саму фразу: "Я вже й забув, як це - вільно дихати". Саме звикання до симптомів найчастіше стає причиною того, що люди відкладають візит до отоларинголога», - пояснює Ярослав Соколенко, завідувач відділення отоларингології №1, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії.
Найчастіше перегородка викривляється через нерівномірний ріст кісткової та хрящової тканини в підлітковому віці або після травми носа.
Деформована перегородка звужує носовий хід, через що повітря проходить із більшим опором і людина відчуває закладеність.
Постійне утруднення носового дихання, хропіння, повторні синусити, залежність від судинозвужувальних крапель і часті носові кровотечі можуть бути пов'язані саме з викривленням перегородки.
Ні. Показання до септопластики визначають після огляду, якщо викривлення дійсно пояснює симптоми та порушує функцію носа.
Вони тимчасово зменшують набряк слизової оболонки, але не змінюють форму перегородки, тому механічна перешкода для проходження повітря залишається.
Під час обстеження отоларинголог звертає увагу на форму перегородки, стан носових раковин, слизової оболонки та інші зміни, які можуть впливати на носове дихання.
Чому виникає викривлення носової перегородки
Найчастіше перегородка починає змінювати свою форму ще в підлітковому віці. Кістки лицевого черепа та хрящова частина носа ростуть нерівномірно, тому всередині порожнини носа поступово формується вигин, кістковий гребінь або шип. Цей процес триває роками, тому людина нерідко не може пригадати, коли саме їй стало важче дихати.
Ще одна поширена причина - травма носа. Після удару під час спортивних занять, падіння або дорожньо-транспортної пригоди перегородка може зміститися. Якщо кісткові та хрящові структури зростаються вже в новому положенні, деформація зберігається на все життя.
Під час консультації отоларинголог завжди уточнює, чи були у вас травми носа, навіть якщо вони сталися багато років тому. Пацієнти часто не пов'язують давній удар із нинішніми симптомами, хоча саме він може пояснювати стійке порушення носового дихання.
Рідше викривлення пов'язане з вродженими особливостями розвитку лицевого скелета або формується після складних переломів кісток носа.
Як викривлена перегородка порушує носове дихання
Повітря проходить через порожнину носа вузькими анатомічними шляхами. Якщо перегородка відхиляється вбік, один із носових ходів стає ще вужчим. Під час вдиху через таку ділянку проходить менший об'єм повітря, тому людина починає відчувати закладеність.
Згодом змінюється і робота слизової оболонки. Потік повітря розподіляється нерівномірно, тому нижня носова раковина на ширшому боці поступово може збільшуватися. Це природна реакція тканин на постійне навантаження. У результаті носове дихання погіршується ще більше, хоча первинною причиною залишилася саме деформація перегородки.
Які симптоми найчастіше приводять пацієнта до отоларинголога
Закладеність носа - найпоширеніша скарга, але далеко не єдина. Зміна повітряного потоку поступово впливає на роботу всієї порожнини носа та навколоносових пазух, тому прояви можуть бути різними.
Найчастіше пацієнти описують:
- постійне або періодичне утруднення носового дихання;
- відчуття, що одна половина носа дихає гірше;
- потребу регулярно використовувати судинозвужувальні краплі;
- дихання ротом під час сну;
- сухість у роті після пробудження;
- хропіння;
- повторні епізоди синуситу;
- часті носові кровотечі;
- зниження витривалості під час фізичного навантаження через відчуття нестачі повітря.
Багато людей помічають, що ввечері або під час застуди дихати стає ще важче. Це пов'язано з тим, що навіть невеликий набряк слизової оболонки додатково звужує і без того обмежений носовий хід.
Як лікар підтверджує, що саме перегородка стала причиною скарг
Отоларинголог уточнює, коли з'явилося утруднення носового дихання, чи однаково погано дихає ніс протягом дня, як часто виникають синусити, чи доводиться користуватися судинозвужувальними краплями та чи були травми носа.
Після цього лікар оглядає порожнину носа. Якщо звичайного огляду недостатньо, він проводить ендоскопічне дослідження. Тонкий ендоскоп дає можливість побачити ділянки, які неможливо повноцінно оцінити через носове дзеркало: задні відділи перегородки, глибокі гребені, шипи, контакт перегородки з носовими раковинами та стан природних отворів навколоносових пазух. Саме ці деталі часто пояснюють, чому людина відчуває закладеність або регулярно переносить запалення пазух. У відділенні отоларингології №1 для цього використовують сучасні ендоскопічні системи Karl Storz, які забезпечують детальне збільшене зображення і допомагають точніше спланувати подальшу тактику.
Якщо лікар підозрює зміни у навколоносових пазухах або складну деформацію перегородки, він може рекомендувати комп'ютерну томографію.
Коли викривлення носової перегородки потребує лікування
Людина може жити з викривленою перегородкою десятки років і навіть не знати про це. Лікування стає актуальним тоді, коли деформація починає змінювати звичне життя або створює умови для розвитку інших захворювань.
Отоларинголог може рекомендувати лікування, якщо ви відзначаєте:
- постійне утруднення носового дихання;
- повторні гострі або хронічні синусити;
- залежність від судинозвужувальних крапель;
- регулярні носові кровотечі через пересихання слизової оболонки;
- хропіння, пов'язане з утрудненим носовим диханням;
- виражене утруднення дихання під час фізичного навантаження.
Кожен із цих симптомів лікар оцінює разом із результатами огляду. Якщо скарги виникли з іншої причини, виправлення перегородки не усуне проблему. Саме тому перед прийняттям рішення важливо встановити справжнє джерело порушення носового дихання.
Чому краплі не вирішують проблему
Судинозвужувальні препарати діють на слизову оболонку носа. Вони звужують судини, тому набряк швидко зменшується і людина починає краще дихати.
Форма перегородки при цьому не змінюється. Якщо вузький носовий хід утворився через кістковий гребінь або викривлений хрящ, після завершення дії препарату повітря знову проходить через ту саму механічну перешкоду.
Через це деякі пацієнти починають використовувати краплі дедалі частіше. Через кілька тижнів або місяців слизова оболонка вже не реагує на препарат так само, як на початку, а закладеність стає ще більш вираженою. Такий стан називають медикаментозним ринітом і він часто ускладнює подальше лікування.
Саме тому лікар завжди уточнює, як довго ви користуєтеся судинозвужувальними препаратами. Ця інформація допомагає зрозуміти, наскільки великий внесок у порушення дихання має сама перегородка, а наскільки - вторинні зміни слизової оболонки.
Що таке септопластика
Септопластика - це операція, під час якої отоларинголог відновлює правильне положення носової перегородки, зберігаючи її опорну функцію та максимально використовуючи власні тканини пацієнта.
Після доступу до перегородки лікар акуратно відділяє слизову оболонку, щоб отримати доступ до деформованих ділянок. Потім він видаляє лише ті фрагменти кістки або хряща, які заважають проходженню повітря, або змінює їх положення. Основну частину перегородки зберігають, адже саме вона підтримує форму зовнішнього носа.
Після завершення корекції слизову оболонку повертають на місце. За потреби перегородку фіксують спеціальними пластинами або силіконовими сплінтами, які підтримують її під час загоєння. Остаточний варіант фіксації залежить від особливостей операції.
Коли під час септопластики можуть виконувати додаткові втручання
Під час обстеження лікар іноді виявляє кілька причин утрудненого носового дихання. Наприклад, викривлена перегородка поєднується зі збільшенням нижніх носових раковин або хронічним запаленням навколоносових пазух.
У таких ситуаціях команда може рекомендувати виконати кілька втручань за одну операцію. Якщо нижні носові раковини значно збільшені, одночасно із септопластикою іноді проводять вазотомію або інше втручання, спрямоване на зменшення їхнього об'єму. Якщо обстеження підтверджує захворювання навколоносових пазух, за наявності показань лікар може поєднати септопластику з ендоскопічною операцією на пазухах.
До яких наслідків може призвести викривлення носової перегородки
Далеко не кожне викривлення перегородки призводить до ускладнень. Якщо повітря вільно проходить через порожнину носа, людина може жити без будь-яких проявів десятиліттями.
Інша ситуація виникає тоді, коли деформація суттєво порушує носове дихання. Повітря перестає нормально проходити через одну половину носа, гірше очищується, зігрівається та зволожується. Через постійне дихання ротом люди часто прокидаються із сухістю в горлі, швидше втомлюються під час фізичного навантаження та гірше висипаються.
Якщо порушується вентиляція навколоносових пазух, створюються умови для повторних запалень. Саме тому частина пацієнтів звертається до отоларинголога не через закладеність носа, а через гайморити, які виникають кілька разів на рік. У таких випадках лікар оцінює, чи пов'язане запалення пазух із викривленням перегородки, чи має іншу причину. Подібний підхід рекомендують і сучасні міжнародні настанови з лікування риносинуситу (EPOS).
Ще одна поширена проблема - постійне використання судинозвужувальних крапель. Людина намагається відновити носове дихання, але механічна перешкода залишається. Через деякий час формується медикаментозний риніт, і до початкової причини додається хронічний набряк слизової оболонки.
Тож, викривлення носової перегородки - одна з найпоширеніших причин хронічного порушення носового дихання, але сама по собі така знахідка ще не означає необхідності лікування. Для лікаря головне - зрозуміти, чи саме ця анатомічна особливість пояснює ваші скарги та чи впливає вона на роботу носа і навколоносових пазух. Якщо ви давно звикли до закладеності носа, регулярно користуєтеся судинозвужувальними краплями або часто лікуєте синусити, варто звернутися до отоларинголога й з'ясувати причину цих симптомів!