Хропіння
Багато людей роками сприймають хропіння як особливість сну. Над ним жартують у родині, до нього звикають партнери, через нього починають спати в різних кімнатах або відмовляються від спільних подорожей. Сам же пацієнт часто навіть не підозрює, наскільки гучним є його хропіння, адже під час сну він не чує себе. Саме тому до отоларинголога нерідко першими звертаються не ті, хто хропе, а їхні дружини чи чоловіки, які вже тривалий час не можуть нормально виспатися.
Хропіння - це звуковий феномен, який виникає під час сну через вібрацію м'яких тканин верхніх дихальних шляхів у місці їх часткового звуження та може бути як самостійною проблемою, так і проявом захворювань, що порушують нормальне нічне дихання.
«Дуже часто пацієнти приходять із запитанням: "Що зробити, щоб перестати хропіти?" Але правильніше ставити інше запитання: "Чому я почав хропіти?" Поки ми не знайдемо причину звуження верхніх дихальних шляхів, говорити про лікування передчасно. У двох людей однаково гучне хропіння може бути наслідком абсолютно різних анатомічних змін», - пояснює Ярослав Соколенко, завідувач відділення отоларингології №1, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії.
Хропіння виникає тоді, коли під час сну повітря проходить через звужені верхні дихальні шляхи й змушує м'які тканини вібрувати.
Ні. В одних людей хропіння є окремою проблемою, в інших - лише одним із проявів захворювань ЛОР-органів або порушень дихання уві сні.
Найчастіше не сам пацієнт, а його партнер або члени родини, які чують гучне хропіння щоночі.
Тактика залежить від того, на якому рівні виникає звуження верхніх дихальних шляхів і що саме його спричиняє.
Якщо хропіння з'явилося недавно, стало значно голоснішим, заважає повноцінному сну або його почали супроводжувати інші тривожні симптоми, необхідна консультація отоларинголога.
Якщо рідні помічають, що під час сну хропіння переривається тривалими паузами дихання, це може свідчити про синдром обструктивного апное сну, який потребує окремого обстеження.
Чому хропіння стає проблемою для всієї родини
Людина, яка хропе, далеко не завжди усвідомлює масштаб проблеми. Після пробудження вона може почуватися цілком нормально й навіть дивуватися скаргам близьких. Водночас її партнер протягом ночі багаторазово прокидається від гучного звуку, змінює кімнату, намагається перевернути чоловіка чи дружину на інший бік або засинає лише під ранок.
Через місяці й роки такі ситуації починають впливати не лише на якість сну. З'являється постійне недосипання, дратівливість, небажання їхати разом у відпустку чи залишатися на ночівлю в гостях. Для багатьох сімей саме це стає тією причиною, через яку вони нарешті вирішують звернутися до лікаря.
У практиці отоларингологів нерідко буває так, що на консультацію приходить подружня пара. Один із партнерів переконаний, що "нічого страшного не відбувається", тоді як інший детально описує, як давно триває хропіння, наскільки воно стало голоснішим і як часто доводиться прокидатися серед ночі. Саме тому лікар завжди уважно вислуховує обох - така інформація допомагає краще зрозуміти перебіг проблеми.
Чому людина починає хропіти саме після засинання
Вдень більшість людей із хропінням дихають абсолютно вільно. Проблема з'являється лише тоді, коли вони засинають.
Під час сну м'язи, які підтримують стінки глотки, природно розслабляються. Просвіт верхніх дихальних шляхів стає трохи вужчим. Якщо до цього додається викривлена носова перегородка, збільшені мигдалики, гіпертрофія м'яких тканин або інші анатомічні особливості, повітрю доводиться проходити через ще вужчий простір.
Саме потік повітря змушує м'яке піднебіння, язичок або інші тканини коливатися. Ці коливання й створюють знайомий звук хропіння. Чим сильніше звуження, тим інтенсивнішою може бути вібрація і тим гучніше її чують люди поруч.
Саме тому отоларинголог під час обстеження намагається визначити, де саме виникає перешкода для проходження повітря. Від цього залежить подальша тактика лікування.
Чому чоловіки й жінки хропуть по-різному
Якщо подивитися на статистику звернень, чоловіки приходять із цією проблемою значно частіше. Це пояснюється відразу кількома чинниками. Чоловіки частіше мають надлишкову масу тіла, окружність шиї у них зазвичай більша, а жирова тканина нерідко відкладається навколо верхніх дихальних шляхів. Через це навіть незначне розслаблення тканин під час сну може створювати достатнє звуження для появи хропіння.
У жінок ситуація інша. До менопаузи хропіння зустрічається помітно рідше. Вважається, що певну захисну роль відіграють жіночі статеві гормони, які допомагають підтримувати тонус м'язів верхніх дихальних шляхів. Після менопаузи цей механізм поступово слабшає, тому кількість жінок із хропінням починає швидко зростати (American Academy of Sleep Medicine).
Саме тому лікар завжди враховує не лише скарги, а й стать, вік, зміни маси тіла та інші обставини. Для чоловіка 35 років і жінки 60 років однакове за гучністю хропіння може мати різний механізм розвитку.
Чому хропіння може з'явитися раптово
Багато пацієнтів говорять одну й ту саму фразу: «Раніше я ніколи не хропів».
Насправді така ситуація зовсім не рідкість. Верхні дихальні шляхи не змінюються за одну ніч, але іноді достатньо одного нового чинника, щоб людина вперше почула від близьких про своє хропіння.
Найчастіше цьому передують збільшення маси тіла, тривала закладеність носа, вікові зміни тканин, перенесені травми носа або поступове збільшення мигдаликів. У жінок таким моментом нерідко стає період після менопаузи.
Іноді пацієнти пов'язують появу хропіння лише з віком. Частково це справді так. З роками тканини м'якого піднебіння й глотки втрачають пружність, тому під час проходження повітря вони легше починають коливатися. Але в більшості випадків лікар бачить не одну причину, а поєднання кількох факторів.
Саме тому різка поява хропіння без очевидної причини є приводом для консультації отоларинголога, особливо якщо раніше такої проблеми ніколи не було.
Чому недостатньо простого огляду
Багато пацієнтів очікують, що лікар одразу побачить причину хропіння під час звичайного огляду. Насправді це можливо далеко не завжди.
Коли людина сидить у кріслі, вона не спить, її м'язи перебувають у тонусі, а положення язика, м'якого піднебіння та стінок глотки суттєво відрізняється від того, яке виникає вночі. Тому зовнішній огляд показує лише частину клінічної картини.
Саме тому після первинної консультації отоларинголог часто рекомендує ендоскопічне обстеження порожнини носа й носоглотки. Тонкий ендоскоп дає змогу детально оглянути ділянки, які неможливо повноцінно оцінити під час звичайного огляду. Лікар бачить викривлення перегородки, стан носових раковин, носоглотки, мигдаликів та інших структур, які можуть звужувати просвіт верхніх дихальних шляхів. У відділенні для цього використовують сучасні ендоскопічні системи Karl Storz, що забезпечують високу деталізацію зображення й допомагають точніше визначити джерело проблеми.
Якщо після огляду виникає підозра, що хропіння може бути проявом синдрому обструктивного апное сну, лікар рекомендує додаткове обстеження. Воно допомагає підтвердити або виключити цей діагноз, після чого визначають подальшу тактику. Детально про синдром обструктивного апное сну ми розповідаємо в окремій статті.
Чому не існує однієї операції «від хропіння»
Після консультації багато пацієнтів ставлять однакове запитання: «Яку операцію потрібно зробити, щоб перестати хропіти?»
Саме така постановка питання є помилковою. Хропіння - це не окремий орган і не конкретне захворювання, яке можна просто видалити. Воно виникає тоді, коли повітря натрапляє на перешкоду, але сама перешкода в різних людей знаходиться в різних місцях.
У когось основною причиною стає викривлена носова перегородка, через яку людина роками дихає ротом. В іншого звуження створюють збільшені нижні носові раковини. У когось проблему формують надмірно великі піднебінні мигдалики, а в інших - надлишок тканин м'якого піднебіння або язичка. Іноді під час одного обстеження лікар виявляє відразу кілька причин, які одночасно порушують проходження повітря.
Саме тому план лікування завжди будують після визначення джерела проблеми. Якщо усунути лише одну перешкоду, а основне звуження залишиться, очікувати зникнення хропіння не варто.
Коли лікар може рекомендувати операцію
Хірургічне лікування розглядають тоді, коли під час обстеження виявляють анатомічні зміни, які механічно перешкоджають нормальному проходженню повітря.
Наприклад, якщо людина багато років не може нормально дихати через виражене викривлення носової перегородки, лікар може рекомендувати септопластику. Якщо проблему створює значне збільшення нижніх носових раковин, доцільною може бути вазотомія. За наявності гіпертрофованих піднебінних мигдаликів інколи виникають показання до тонзилектомії.
У деяких пацієнтів достатньо одного втручання. В інших повноцінне відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів можливе лише після поєднання кількох операцій. Таке рішення приймають тільки після повного обстеження й лише тоді, коли кожна виявлена проблема дійсно впливає на нічне дихання.
Під час ендоскопічних втручань лікарі відділення використовують сучасні шейверні системи. Завдяки багаторазовому збільшенню та якісному освітленню хірург чітко бачить анатомічні структури, працює в обмеженому просторі значно точніше й максимально зберігає здорові тканини, якщо це можливо в конкретній клінічній ситуації.
Тож, хропіння здається багатьом побутовою незручністю, однак за ним можуть стояти різні анатомічні зміни верхніх дихальних шляхів. Саме тому не варто шукати універсальні поради чи готові рішення. Якщо хропіння стало регулярним, почало заважати вашим близьким або з'явилося без очевидної причини, варто звернутися до отоларинголога. Після обстеження лікар зможе визначити, що саме порушує проходження повітря уві сні, і запропонувати тактику лікування, яка буде обґрунтованою саме у вашій ситуації!
