Синдром обструктивного апное сну

Чому виникає синдром обструктивного апное сну

Щоб зрозуміти, що таке апное уві сні, важливо уявити, що відбувається з дихальними шляхами після засинання. Коли людина не спить, м'язи язика, м'якого піднебіння та стінок глотки підтримують достатній просвіт для проходження повітря. Під час сну вони природно розслабляються. У більшості людей це не створює жодних проблем, але якщо просвіт дихальних шляхів уже звужений, повітрю стає значно важче проходити.

Спочатку це проявляється хропінням. Потік повітря проходить через вузький простір, викликаючи вібрацію м'яких тканин. Якщо звуження стає критичним, стінки глотки можуть тимчасово повністю зімкнутися. У цей момент виникає апное під час сну - повітря перестає надходити до легень, хоча грудна клітка й діафрагма продовжують намагатися зробити вдих.

Коли рівень кисню в крові починає знижуватися, мозок сприймає це як загрозу. Людина не прокидається повністю, але переходить у поверхневішу фазу сну, м'язи знову напружуються, просвіт відкривається і дихання відновлюється. Саме тому пауза часто закінчується гучним вдихом або коротким схропуванням. Через кілька хвилин ситуація може повторитися знову.

Які фактори підвищують ризик розвитку апное

Найчастіше синдром обструктивного апное сну виникає тоді, коли одночасно поєднуються анатомічні особливості верхніх дихальних шляхів та чинники, які ще більше звужують їхній просвіт.

До найпоширеніших факторів належать:

• надлишкова маса тіла;
• ожиріння в ділянці шиї;
• викривлення носової перегородки;
• хронічна закладеність носа;
• гіпертрофія нижніх носових раковин;
• збільшені піднебінні мигдалики;
• поліпи носової порожнини;
• особливості будови нижньої щелепи;
• вживання алкоголю перед сном;
• снодійні препарати, які додатково розслабляють м'язи глотки.

У практиці лікарів відділення отоларингології №1 лікарні імені Мечникова нерідко зустрічаються пацієнти, у яких одночасно поєднуються кілька причин звуження верхніх дихальних шляхів. Саме тому під час обстеження важливо не лише підтвердити діагноз, а й визначити, які саме анатомічні зміни підтримують розвиток захворювання. Для цього за показаннями застосовують сучасні ендоскопічні системи, які дозволяють детально оглянути порожнину носа та носоглотку і побачити ділянки, що перешкоджають нормальному проходженню повітря.

Які симптоми свідчать про синдром обструктивного апное сну

Найчастіше людина не знає, що має проблеми з нічним диханням. Вона не пам'ятає коротких пробуджень і не відчуває моментів, коли перестає дихати. Саме тому першими зміни зазвичай помічають близькі - вони чують гучне хропіння, бачать паузи між вдихами або звертають увагу, що людина раптово починає жадібно хапати повітря.

До найпоширеніших симптомів нічного апное належать:

• гучне нерівномірне хропіння;
• епізоди переривчастого дихання уві сні;
• багаторазові паузи між вдихами;
• різкі шумні вдихи після паузи;
• неспокійний сон;
• сухість у роті після пробудження;
• ранковий головний біль;
• постійна денна сонливість;
• погіршення пам'яті та концентрації уваги;
• дратівливість і відчуття втоми навіть після тривалого сну.

У частини пацієнтів порушення дихання можуть супроводжуватися раптовим пробудженням із відчуттям нестачі повітря. Такі люди нерідко описують свій стан словами: «задихаюся вночі». Однак значно частіше самі хворі не пам'ятають епізодів припинення дихання, і першими їх помічають близькі.

Чому нічні паузи в диханні небезпечні

Під час кожного епізоду затримки дихання під час сну кисень перестає надходити до легень у достатній кількості. Уже через кілька секунд організм реагує на це як на загрозу: активується нервова система, пришвидшується серцебиття, підвищується артеріальний тиск, а мозок переводить людину в поверхневішу фазу сну, щоб вона знову зробила вдих.

Якщо це повторюється багато разів щоночі, організм практично не отримує періоду повноцінного відпочинку. Саме тому людина прокидається виснаженою, хоча може бути впевнена, що спала вісім годин. Крім погіршення самопочуття, синдром обструктивного апное сну пов'язаний із підвищеним ризиком артеріальної гіпертензії, порушень серцевого ритму, інфаркту міокарда та інсульту (American Academy of Sleep Medicine; European Respiratory Society).

Як підтверджують діагноз

Багатьох пацієнтів цікавить, що таке нічне апное і як лікар може підтвердити, що саме воно є причиною поганого самопочуття. Діагностика завжди починається з детальної розмови. Отоларинголог розпитує не лише про скарги, а й про те, чи бачили близькі епізоди припинення дихання, наскільки голосним є хропіння та чи виникає денна сонливість.

Після цього лікар проводить ендоскопічний огляд верхніх дихальних шляхів. Його мета - не просто побачити слизову оболонку, а визначити, що саме звужує просвіт: викривлена носова перегородка, поліпи, збільшені мигдалики, гіпертрофовані нижні носові раковини чи поєднання кількох причин.

У відділенні отоларингології №1 лікарні імені Мечникова для цього за показаннями використовують ендоскопічні системи Karl Storz. Вони дозволяють детально оглянути важкодоступні ділянки носової порожнини та носоглотки, оцінити ступінь звуження дихальних шляхів і зрозуміти, чи може його усунення покращити нічне дихання.

Якщо після огляду лікар підозрює апное під час сну, наступним етапом стає спеціальне дослідження сну. Воно показує, скільки разів за ніч виникають епізоди порушення дихання, як довго вони тривають і наскільки знижується рівень кисню в крові. Саме ці результати дозволяють оцінити тяжкість захворювання та визначити подальшу тактику лікування.

Хропіння і синдром обструктивного апное сну - це не одне й те саме

Не кожна людина, яка хропе, має синдром обструктивного апное сну. Хропіння виникає через вібрацію м'яких тканин під час проходження повітря, тоді як при апное просвіт верхніх дихальних шляхів періодично перекривається настільки, що повітря майже або зовсім не надходить до легень.

Саме тому остаточний висновок лікар робить не за самим фактом хропіння, а після комплексного обстеження. Воно дозволяє відрізнити звичайне хропіння від захворювання, яке потребує лікування, та визначити його причину.

Як лікують синдром обструктивного апное сну

Єдиного способу лікування для всіх пацієнтів не існує. Лікар обирає тактику після того, як з'ясує, що саме заважає нормальному проходженню повітря під час сну, наскільки виражені порушення дихання та чи є супутні захворювання.

У частини людей достатньо усунути фактори, які погіршують прохідність верхніх дихальних шляхів: нормалізувати масу тіла, відмовитися від алкоголю перед сном, скоригувати положення тіла під час відпочинку або лікувати хронічні захворювання носа.

Якщо причиною порушення дихання є анатомічні зміни верхніх дихальних шляхів, лікар може рекомендувати оперативне лікування. Його обсяг залежить від того, що саме перешкоджає проходженню повітря. Це може бути корекція викривленої носової перегородки, зменшення гіпертрофованих нижніх носових раковин, видалення поліпів, хірургічне лікування патології піднебінних мигдаликів або поєднання кількох втручань за одну операцію.

У відділенні отоларингології №1 лікарні імені Мечникова за наявності показань виконують ендоскопічні малоінвазивні операції із застосуванням сучасних шейверних, коагуляційних та радіохвильових систем. Ендоскоп дозволяє хірургу працювати під збільшенням, добре бачити анатомічні структури та виконувати втручання максимально точно, не травмуючи тканини, які не потребують лікування.

 Приклад із практики

СОКОЛЕНКОЯрослав Борисович 

Завідувач відділення отоларингологічного № 1

52-річний чоловік звернувся до отоларинголога зі скаргами на постійну закладеність носа, сильне хропіння та втому, яка не зникала навіть після восьми годин сну. Протягом останніх двох років він також лікував артеріальну гіпертензію, але, попри регулярний прийом препаратів, показники тиску залишалися нестабільними. Сам пацієнт був переконаний, що головна проблема - ніс, адже саме через нього, на його думку, він погано спав.

Під час консультації лікар попросив детально розпитати дружину про нічний сон чоловіка. Вона розповіла, що хропіння стало настільки гучним, що вони вже давно спали в різних кімнатах. Крім того, вона регулярно помічала паузи в диханні, після яких чоловік робив різкий шумний вдих і продовжував спати, сам нічого не пам'ятаючи вранці.

Ендоскопічне обстеження показало значне викривлення носової перегородки та виражену гіпертрофію нижніх носових раковин, які суттєво ускладнювали носове дихання. Саме ці зміни лікар розцінив як одну з основних причин обструкції верхніх дихальних шляхів під час сну. Після обговорення результатів обстеження пацієнтові рекомендували септопластику в поєднанні з вазотомією нижніх носових раковин.

Через кілька місяців після операції чоловік відзначив, що почав вільно дихати носом як удень, так і вночі, перестав прокидатися з головним болем, а денна сонливість значно зменшилася. Дружина також звернула увагу, що хропіння стало тихішим, а паузи в диханні, які раніше повторювалися майже щоночі, більше не спостерігалися.

Тож якщо близькі регулярно помічають у вас паузи між вдихами під час сну, а вранці ви прокидаєтеся втомленими незалежно від тривалості відпочинку, не варто пояснювати це лише хропінням або перевтомою. Своєчасне обстеження допомагає встановити причину порушення нічного дихання та підібрати лікування, яке буде ефективним саме у вашій ситуації!