Септопластика
Постійна закладеність носа рідко стає приводом одразу звернутися до лікаря. Найчастіше людина спочатку намагається звикнути до неї, періодично користується краплями або лікує черговий «нежить». Лише тоді, коли дихати через ніс стає дедалі складніше або проблема починає повторюватися знову і знову, під час консультації вперше звучить питання про септопластику.
Назва цієї операції добре відома багатьом, але потреба в ній далеко не завжди очевидна. Комусь її рекомендують після травми носа, хтось дізнається про викривлену перегородку випадково під час обстеження, а дехто роками шукає причину порушеного носового дихання. Щоб зрозуміти, коли септопластика дійсно доцільна, насамперед потрібно розібратися, яку проблему вона вирішує.
Септопластика - це хірургічна операція, під час якої лікар виправляє викривлені ділянки носової перегородки, що порушують проходження повітря через ніс, для відновлення нормального носового дихання та профілактики пов'язаних із цим ускладнень.
Думка експерта
Соколенко Ярослав Борисович, завідувач відділення отоларингології №1, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії:
«Ми досить рідко бачимо пацієнтів, які звернулися надто рано. Набагато частіше люди приходять через 10-15 років після появи перших симптомів. За цей час вони звикають постійно користуватися судинозвужувальними краплями, дихати ротом і прокидатися вранці із сухістю в горлі. Через порушення проходження повітря та вентиляції навколоносових пазух можуть частіше виникати синусити, кірочки й носові кровотечі, посилюватися хропіння та погіршуватися сон. Якщо під час обстеження ми бачимо чіткі показання до септопластики, затягувати з лікуванням зазвичай немає сенсу: перегородка самостійно не вирівняється, а тривале порушення носового дихання поступово створює додаткові проблеми»
Чому викривлена перегородка починає заважати дихати
Носова перегородка поділяє порожнину носа на дві частини й спрямовує потік повітря таким чином, щоб він рівномірно проходив через носові ходи. Коли її форма змінюється після травми або внаслідок особливостей росту кісток і хрящів, одна половина носа стає вужчою. Повітрю доводиться проходити через значно менший простір, тому його рух стає швидшим і турбулентним.
Для людини це означає не просто відчуття закладеності. Через порушення аеродинаміки слизова оболонка швидше пересихає, легше подразнюється, а її природне очищення працює гірше. Саме тому в одних пацієнтів з'являються постійні кірочки, в інших - періодичні носові кровотечі, а дехто починає дедалі частіше переносити запалення навколоносових пазух.
Ще одна особливість полягає в тому, що організм намагається компенсувати звуження. Нижня носова раковина на протилежному боці поступово збільшується, щоб урівноважити потік повітря. З часом це ще більше погіршує носове дихання. У такій ситуації людина може відчувати, що ніс "то закладає, то відпускає", хоча причина залишається незмінною.
Саме тому лікар під час огляду оцінює не лише форму перегородки, а й те, як вона впливає на навколишні структури, чи є компенсаторне збільшення носових раковин, чи порушена вентиляція пазух і наскільки всі ці зміни пояснюють скарги пацієнта.
Коли септопластика дійсно потрібна
Одне лише викривлення носової перегородки не є приводом для операції. За різними даними, певна асиметрія перегородки зустрічається у більшості дорослих людей, але далеко не всі відчувають через це будь-які проблеми.
Лікар починає розглядати хірургічне лікування тоді, коли деформація вже впливає на функцію носа. Найчастіше пацієнти звертаються через постійну закладеність, яка майже не змінюється після використання крапель або спреїв. Характерно, що одна половина носа практично не дихає незалежно від пори року чи наявності застуди.
Ще одна поширена ситуація - повторні синусити. Якщо природні отвори навколоносових пазух постійно погано вентилюються через викривлення перегородки, секрет застоюється, створюючи умови для розвитку запалення. У такому випадку септопластика не лікує сам синусит, але усуває анатомічну причину, яка сприяє його повторному виникненню (EPOS 2020).
Операцію також можуть рекомендувати пацієнтам із постійним диханням через рот, вираженим хропінням у поєднанні з обструкцією носа, частими носовими кровотечами через травматизацію слизової або після переломів носа, коли деформація перегородки збереглася після зрощення кісток. У кожному випадку рішення приймається після того, як лікар переконається, що саме викривлення перегородки є основною причиною симптомів, а не супутній алергічний чи запальний процес.
Як лікар визначає, що причина закладеності саме в перегородці
Консультація починається з пошуку джерела порушення дихання. Лікар уточнює, коли саме закладає ніс, чи змінюється дихання протягом доби, чи допомагають краплі, чи були травми, повторні синусити або алергічні захворювання. Уже ці відповіді дозволяють зрозуміти, чи схожа клінічна картина на механічну перешкоду.
Після цього проводять ендоскопічний огляд носової порожнини. На відміну від звичайного огляду носовим дзеркалом, тонкий ендоскоп дозволяє детально оглянути практично всю порожнину носа. Лікар бачить, де саме перегородка звужує носовий хід, чи торкається вона носових раковин, чи є поліпи, ділянки хронічного запалення або інші зміни, які могли залишитися непоміченими. Це особливо важливо, коли викривлення розташоване у глибоких відділах носа.
У відділенні отоларингології №1 лікарні Мечникова для таких втручань та обстежень використовують ендоскопічні системи Karl Storz. Висока якість зображення дозволяє оцінити навіть невеликі анатомічні зміни, від яких залежить вибір тактики лікування.
Комп'ютерну томографію призначають не всім пацієнтам. Вона необхідна тоді, коли лікар підозрює супутню патологію навколоносових пазух, наслідки травми або планує поєднати септопластику з ендоскопічною операцією на пазухах. Саме КТ дозволяє оцінити не лише перегородку, а й кісткові структури, природні співустя пазух та поширеність патологічного процесу.
Як проходить септопластика
Для багатьох пацієнтів слово "операція" асоціюється з великими розрізами, вираженим болем і тривалим перебуванням у стаціонарі. Насправді класична септопластика виконується через носові ходи, тому зовнішніх рубців після неї не залишається.
Після анестезії лікар отримує доступ до носової перегородки через невеликий розріз слизової оболонки. Потім слизову обережно відокремлюють від хряща й кістки, щоб зберегти її цілісність. Це один із найвідповідальніших етапів операції, оскільки саме слизова забезпечує подальше живлення хряща та нормальне загоєння.
Далі хірург оцінює, які саме ділянки створюють механічну перешкоду. Сучасна септопластика не передбачає видалення всієї перегородки або великих фрагментів хряща. Лікар змінює форму лише деформованих ділянок, іноді видаляє невеликі кісткові виступи чи гребені, після чого повертає виправлені структури у правильне положення. Такий підхід дозволяє максимально зберегти природний каркас носа та знизити ризик його деформації в майбутньому (AAO-HNS).
Після завершення корекції слизову оболонку повертають на місце та фіксують. Залежно від клінічної ситуації лікар може використати спеціальні силіконові сплінти або сучасні внутрішньоносові пластини, які підтримують перегородку в правильному положенні під час загоєння. У багатьох випадках це дозволяє відмовитися від традиційної щільної тампонади носа або суттєво скоротити термін її використання.
Якщо під час обстеження виявлено й інші причини порушення носового дихання, лікар може виконати їх корекцію в межах одного оперативного втручання. Наприклад, при вазомоторному риніті септопластику нерідко поєднують із вазотомією нижніх носових раковин, а при хронічному синуситі - з ендоскопічною операцією на навколоносових пазухах. Таке рішення приймають лише після повної оцінки клінічної ситуації.
У нашому відділенні основним напрямком є саме ендоскопічна хірургія носа та навколоносових пазух. Під час операцій лікарі використовують сучасні ендоскопічні стійки Karl Storz, шейверні системи, радіохвильове обладнання та сучасні коагуляційні системи. Для пацієнта це означає, що хірург працює під постійним візуальним контролем, чітко бачить анатомічні структури, може точніше відокремлювати здорові тканини від патологічно змінених і контролювати кровотечу без зайвої травматизації навколишніх тканин.
Що відбувається після операції
Перші години після септопластики більшість пацієнтів відчувають не біль, а закладеність носа. Це пов'язано з післяопераційним набряком слизової оболонки та наявністю силіконових сплінтів або тампонів, якщо їх використання було необхідним. Саме тому одразу після операції вільного носового дихання зазвичай ще немає, і це не означає, що втручання виявилося неефективним.
Після зменшення набряку проходження повітря поступово покращується. Найактивніше загоєння відбувається протягом перших двох-трьох тижнів, але остаточне відновлення слизової оболонки займає більше часу. У цей період лікар регулярно оглядає носову порожнину, видаляє кірочки, контролює процес загоєння та за потреби коригує місцеве лікування. Саме післяопераційне спостереження значною мірою впливає на кінцевий результат.
У перші тижні рекомендують уникати інтенсивних фізичних навантажень, відвідування сауни, гарячих ванн і ситуацій, які можуть спровокувати кровотечу. Також не варто самостійно намагатися очистити ніс ватними паличками або сторонніми предметами, оскільки це може пошкодити слизову оболонку.
Для зволоження слизової лікар зазвичай рекомендує сольові розчини та інші місцеві засоби залежно від перебігу післяопераційного періоду. Конкретна схема догляду завжди підбирається індивідуально.
Яких результатів можна очікувати
Якщо саме викривлення перегородки було головною причиною симптомів, більшість пацієнтів відзначають значне покращення проходження повітря через ніс уже після завершення періоду загоєння. За даними міжнародних досліджень, задоволеність результатами септопластики становить близько 70-90%, хоча вона значною мірою залежить від правильного відбору пацієнтів та наявності супутніх захворювань (AAO-HNS, IFOS).
Разом із відновленням носового дихання часто зменшуються й інші прояви, які були пов'язані з порушенням вентиляції носової порожнини. Пацієнти рідше прокидаються вночі через закладеність, перестають постійно користуватися судинозвужувальними краплями, легше переносять фізичні навантаження. Якщо викривлення перегородки сприяло повторним синуситам, після відновлення нормальної вентиляції ризик їх виникнення також зменшується (EPOS 2020).
Водночас септопластика не усуває алергію, не лікує вазомоторний риніт і не впливає на інші захворювання слизової оболонки носа. Якщо вони присутні одночасно, лікар заздалегідь пояснює, яку частину симптомів дозволить усунути операція, а яка потребуватиме окремого лікування. Саме таке обговорення допомагає сформувати реалістичні очікування від втручання.
Тож, не в кожному випадку закладеність носа означає, що потрібна септопластика. Але якщо ви вже давно живете з відчуттям, що ніс не дихає повноцінно, звикли постійно користуватися краплями або часто хворієте на синусити, не варто просто пристосовуватися до цих симптомів. Під час огляду лікар зможе визначити, чи справді причиною є викривлена перегородка і чи допоможе її виправлення повернути вам нормальне носове дихання.
