Кіста гайморової пазухи
Кіста гайморової пазухи належить до найпоширеніших випадкових знахідок під час комп'ютерної томографії або магнітно-резонансної томографії голови. За даними різних досліджень, такі утворення виявляють приблизно у 3-13% людей, а загалом різні доброякісні зміни гайморових пазух можуть зустрічатися ще частіше, навіть у тих, хто не має жодних скарг.
Найбільша помилка, яку роблять пацієнти після отримання результату томографії, - або повністю ігнорують висновок, або, навпаки, прагнуть якнайшвидше позбутися кісти. Насправді для отоларинголога головне питання звучить інакше: чи порушує це утворення роботу гайморової пазухи, чи саме воно пояснює ваші скарги та чи потребує будь-якого втручання.
Кіста гайморової пазухи - це доброякісне порожнинне утворення, заповнене рідиною, яке формується в слизовій оболонці верхньощелепної пазухи внаслідок закупорки вивідної протоки слизової залози або інших патологічних процесів і може залишатися безсимптомним або порушувати нормальну вентиляцію пазухи та спричиняти характерні ЛОР-скарги.
Думка експерта
«Найчастіше пацієнтів лякає саме слово "кіста". Дехто відкладає лікування зубів, інші починають шукати онкологічне захворювання або хочуть видалити кісту одразу після отримання результату КТ. За роки практики я бачив чимало великих кіст, які не викликали жодних симптомів, і водночас невеликі утворення, що постійно підтримували запалення та ставали причиною тривалих скарг. Саме тому ми завжди оцінюємо пацієнта комплексно, а не лікуємо лише за знімком», - пояснює Ярослав Соколенко, завідувач відділення отоларингології №1, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії.
Чому утворюється кіста гайморової пазухи
Слизова оболонка гайморової пазухи містить велику кількість дрібних залоз, які постійно виробляють слиз. Він потрібний для природного очищення пазухи: затримує пил, мікроорганізми та інші частинки, після чого виводиться через природне співустя до порожнини носа.
Якщо вивідна протока однієї з таких залоз перекривається, слиз не перестає вироблятися. Він поступово накопичується всередині залози, її стінки розтягуються, і формується кістозна порожнина.
Причини такого порушення можуть бути різними. Найчастіше лікарі виявляють:
- хронічні запальні захворювання носа та навколоносових пазух;
- тривалий набряк слизової оболонки при алергічному риніті;
- часті епізоди гострих синуситів;
- анатомічні особливості, які погіршують вентиляцію пазух;
- одонтогенні процеси - захворювання коренів верхніх зубів, що поширюються на дно гайморової пазухи.
Важливо розуміти, що не кожна кіста має однакове походження. Наприклад, ретенційні кісти виникають саме через закупорку залози, тоді як одонтогенні кісти пов'язані із патологічними процесами в ділянці зубів верхньої щелепи. Для пацієнта це означає, що подальша тактика також може відрізнятися: в одних випадках достатньо спостереження, а в інших необхідно одночасно вирішувати стоматологічну проблему.
Чи може кіста збільшуватися
Поведінку кісти практично неможливо передбачити заздалегідь. В одних людей вона багато років залишається однакового розміру, в інших поступово збільшується.
Це відбувається тому, що слизова залоза продовжує виробляти секрет. Якщо він накопичується швидше, ніж може частково всмоктуватися, тиск усередині кісти поступово зростає, а її стінки розтягуються.
Найчастіше цей процес відбувається повільно, тому людина довгий час нічого не відчуває. Саме тому пацієнти нерідко дивуються, коли після кількох років періодичної закладеності носа або відчуття тиску в щоці комп'ютерна томографія показує досить велике утворення.
Які симптоми може викликати кіста гайморової пазухи
Більшість кіст тривалий час не дають жодних проявів. Людина нормально дихає, не відчуває болю і навіть не підозрює про їх існування. Симптоми виникають тоді, коли кіста починає заважати нормальній роботі пазухи або підтримує хронічний запальний процес.
Найчастіше пацієнти описують свої відчуття не як сильний біль, а як постійний дискомфорт. Це може бути:
- відчуття тиску або розпирання в ділянці щоки;
- тупий біль під оком або біля верхніх зубів;
- закладеність носа з одного боку;
- періодичні головні болі;
- відчуття важкості під час нахилу голови вперед;
- слизові або слизово-гнійні виділення з носа при приєднанні запалення.
Характерно, що ці симптоми часто з'являються поступово. Людина звикає до них, пов'язує їх зі зміною погоди, перевтомою чи "хронічним гайморитом" і може роками не звертатися до отоларинголога.
Іноді скарги стають більш помітними після авіаперельоту, занурення під воду або різких перепадів атмосферного тиску. У таких ситуаціях змінюється тиск повітря всередині пазухи, і якщо її вентиляція вже порушена, дискомфорт може тимчасово посилюватися.
Як лікар підтверджує діагноз
Звичайного огляду недостатньо, щоб оцінити кісту гайморової пазухи. Вона знаходиться всередині пазухи, тому лікареві необхідно зрозуміти, що саме відбувається за її стінками.
Обстеження зазвичай починається з ендоскопії порожнини носа. За допомогою тонкого ендоскопа отоларинголог оглядає носові ходи, ділянку природних співусть пазух, оцінює стан слизової оболонки, наявність набряку, поліпів, гнійних виділень чи інших змін. Це дозволяє зрозуміти, чи є ознаки активного запалення та які фактори можуть порушувати вентиляцію пазух.
Наступним етапом найчастіше стає комп'ютерна томографія навколоносових пазух. Саме вона дає відповідь на питання, які неможливо з'ясувати під час звичайного огляду:
- де саме розташована кіста;
- які її розміри;
- яку частину пазухи вона займає;
- чи перекриває природне співустя;
- чи є супутні зміни в інших навколоносових пазухах;
- чи пов'язаний процес із зубами верхньої щелепи.
Ця інформація потрібна не лише для встановлення діагнозу. Вона допомагає лікарю зрозуміти, чи справді кіста може пояснити ваші симптоми та яку тактику варто обрати далі.
У відділенні отоларингології №1 лікарні імені Мечникова результати КТ аналізують разом з ендоскопічною картиною. Якщо в подальшому виникають показання до операції, саме ці дані допомагають спланувати безпечний ендоскопічний доступ до пазухи та заздалегідь оцінити всі анатомічні особливості. Під час таких втручань наша команда використовує ендоскопічні системи Karl Storz, які забезпечують збільшене зображення глибоких відділів порожнини носа та навколоносових пазух. Завдяки цьому хірург чітко бачить природні анатомічні структури, що допомагає працювати максимально точно та зменшує ризик пошкодження здорових тканин.
Коли кіста потребує лікування
Після встановлення діагнозу більшість пацієнтів ставлять одне й те саме питання: чи потрібно видаляти кісту.
Універсальної відповіді не існує. Якщо кіста не викликає скарг, не порушує вентиляцію пазухи й була випадково виявлена під час обстеження, лікар може рекомендувати спостереження. У такій ситуації втручання не принесе додаткової користі, адже воно не лікує сам факт наявності кісти, а усуває проблему, яку вона створює.
Активне лікування розглядають тоді, коли між клінічною картиною та результатами обстеження є чіткий зв'язок. Наприклад, пацієнта тривалий час турбує відчуття тиску в ділянці пазухи, повторюються епізоди запалення або кіста перекриває природне співустя й заважає нормальному відтоку слизу. Саме в таких випадках видалення кісти допомагає усунути причину симптомів, а не лише змінити знімок комп'ютерної томографії (EPOS 2020).
Як видаляють кісту гайморової пазухи
Сьогодні в більшості випадків відкритих операцій через передню стінку пазухи вдається уникнути. Якщо анатомічні особливості дозволяють, отоларинголог виконує ендоскопічне втручання через порожнину носа.
Після того як лікар отримує доступ до природного співустя гайморової пазухи, він обережно розширює його настільки, щоб можна було безпечно працювати всередині пазухи. Це не створення нового отвору, а відновлення нормального шляху, яким пазуха вентилюється в природних умовах.
Далі під контролем ендоскопа хірург оглядає внутрішню поверхню пазухи, визначає точне розташування кісти та акуратно видаляє її разом зі стінкою, з якої вона походить. Такий підхід зменшує ймовірність повторного накопичення секрету в цьому місці.
У відділенні отоларингології №1 для таких втручань використовують сучасні ендоскопічні системи Karl Storz та спеціалізований інструментарій. Збільшене зображення допомагає працювати всередині гайморової пазухи з високою точністю, добре бачити межі патологічно змінених тканин і контролювати всі етапи операції. Це особливо важливо через близьке розташування очниці, слізних шляхів та інших анатомічних структур, які потребують максимально обережної роботи.
Чого очікувати після операції
Після ендоскопічного видалення кісти більшість пацієнтів відзначають, що найнеприємніші симптоми зникають поступово, а не в день операції.
У перші дні може зберігатися закладеність носа через післяопераційний набряк слизової оболонки. Це природна реакція тканин на втручання. У міру загоєння набряк зменшується, вентиляція пазухи відновлюється, і дихання стає вільнішим.
У післяопераційному періоді лікар призначає промивання порожнини носа сольовими розчинами, за потреби - медикаментозне лікування та контрольні ендоскопічні огляди. Вони потрібні для того, щоб своєчасно видалити післяопераційні кірочки, оцінити процес загоєння та переконатися, що природне співустя залишається прохідним (EPOS 2020).
Тож, кіста гайморової пазухи не є небезпечним діагнозом сама по собі, але вона потребує правильної клінічної оцінки. Для лікаря важливо зрозуміти, чи саме вона пояснює ваші скарги, чи є випадковою знахідкою, яка не впливає на роботу пазухи. Саме тому рішення про спостереження або операцію приймають лише після повноцінного огляду, ендоскопічного дослідження та аналізу результатів комп'ютерної томографії. Якщо вас тривалий час турбують закладеність носа, відчуття тиску в ділянці щоки або повторні запалення навколоносових пазух, не відкладайте консультацію отоларинголога - це допоможе знайти справжню причину симптомів і обрати обґрунтовану тактику лікування.
