Перикардит

Для чого серцю потрібен перикард і що відбувається під час його запалення

Багато людей навіть не здогадуються про існування перикарда, поки не стикаються з його запаленням. Насправді ця оболонка постійно бере участь у роботі серця. Вона складається з двох тонких листків, між якими міститься невелика кількість рідини. Під час кожного скорочення серце безперервно рухається всередині цього простору, а рідина працює як природне мастило, майже повністю усуваючи тертя.

Коли виникає запалення, поверхня листків перикарда змінюється. Вони стають менш гладкими, між ними може зменшуватися кількість нормальної рідини або, навпаки, починає накопичуватися запальний випіт. Через це під час кожного серцевого скорочення оболонки вже не ковзають одна відносно одної так вільно, як у здорової людини. Саме цей процес часто стає причиною характерного болю.

Цим пояснюється ще одна особливість перикардиту, яка допомагає лікарю під час огляду. Багато пацієнтів відзначають, що в положенні лежачи біль посилюється, а сидячи з нахилом уперед стає слабшим. Зміна положення тіла впливає на взаємне розташування серця і перикарда, тому відчуття можуть змінюватися буквально протягом кількох хвилин.

Запалення не завжди обмежується лише болем. Якщо рідина між листками перикарда накопичується поступово і в невеликій кількості, людина може тривалий час майже нічого не відчувати. Інша ситуація виникає тоді, коли вона збирається швидко. У такому випадку навіть відносно невеликий об'єм випоту починає стискати серце, заважаючи йому нормально наповнюватися кров'ю між скороченнями. Саме тому під час ехокардіографії кардіолог оцінює не лише сам факт наявності рідини, а й її кількість, швидкість накопичення та вплив на роботу серця.

Причини перикардиту

Перикардит не є окремою інфекцією чи самостійною хворобою. Найчастіше це реакція перикарда на інший патологічний процес, який уже відбувається в організмі. У практиці найчастіше зустрічаються кілька причин.

Вірусні інфекції

Це одна з найпоширеніших причин гострого перикардиту. Запалення може розвинутися після грипу, COVID-19, ентеровірусної інфекції та інших вірусних захворювань. Багато пацієнтів уже вважають себе здоровими: температура нормалізувалася, кашель майже минув, людина повернулася до роботи. Проте через кілька днів або тижнів з'являється біль у грудній клітці, який посилюється під час глибокого вдиху або зміни положення тіла.

У таких випадках причиною симптомів є не сам вірус, а запальна реакція, яку він запускає. Саме тому кардіолог завжди уточнює, чи не передувало появі болю нещодавнє інфекційне захворювання.

Перенесений інфаркт міокарда

Після інфаркту серцевий м'яз проходить складний процес відновлення. У частини пацієнтів запальна реакція може поширюватися й на перикард.

Іноді перикардит розвивається в перші дні після великого інфаркту через безпосереднє пошкодження тканин. В інших випадках симптоми виникають через кілька тижнів як наслідок імунної відповіді організму. Для лікаря це різні клінічні ситуації, тому час появи болю після інфаркту має велике значення.

Аутоімунні захворювання

При ревматоїдному артриті, системному червоному вовчаку та деяких інших аутоімунних хворобах імунна система помилково атакує власні тканини організму. Запальний процес може охоплювати не лише суглоби чи шкіру, а й оболонки серця.

У таких пацієнтів лікування не обмежується усуненням симптомів перикардиту. Кардіолог працює разом із ревматологом, оскільки важливо вплинути на основне захворювання, яке підтримує запалення.

Захворювання нирок

При тяжкій хронічній нирковій недостатності в крові накопичуються продукти обміну, які в нормі повинні виводитися нирками. Вони подразнюють різні тканини організму, зокрема й перикард.

Такий варіант захворювання називають уремічним перикардитом. Для його лікування недостатньо лише протизапальних препаратів. Потрібно одночасно коригувати порушення роботи нирок.

Інші причини

Перикардит також може розвиватися після операцій на серці, травм грудної клітки, променевої терапії, при злоякісних новоутвореннях, бактеріальних або грибкових інфекціях. Значно рідше причину не вдається встановити навіть після повного обстеження. У таких випадках перикардит називають ідіопатичним. Найчастіше лікарі припускають, що його джерелом усе ж була вірусна інфекція, яку не вдалося підтвердити лабораторно.

Які бувають види перикардиту

Кардіологи класифікують перикардит за кількома критеріями. Це допомагає зрозуміти, як давно триває запалення, які зміни відбуваються в перикарді та наскільки вони можуть впливати на роботу серця.

За тривалістю перебігу:

• гострий перикардит (запалення триває до 4-6 тижнів і найчастіше починається раптово з болю в грудній клітці);
• рецидивуючий перикардит (симптоми повертаються після періоду повного або майже повного одужання, зазвичай через 4-6 тижнів і більше);
• хронічний перикардит (ознаки запалення або перикардіальний випіт зберігаються понад 3 місяці).

За характером запального процесу:

• фібринозний (сухий) перикардит (на листках перикарда відкладається фібрин, але значної кількості рідини ще немає, тому основним проявом зазвичай є виражений біль);
• ексудативний перикардит (між листками перикарда накопичується запальна рідина, об'єм якої може поступово збільшуватися і впливати на роботу серця).

За структурними змінами перикарда:

• адгезивний перикардит (після перенесеного запалення між листками перикарда утворюються спайки, які можуть частково обмежувати рухливість серця);
• констриктивний перикардит (перикард ущільнюється, рубцюється, іноді кальцифікується і втрачає еластичність, через що серце не може нормально розширюватися під час наповнення кров'ю).

Під час встановлення діагнозу лікар часто використовує відразу кілька характеристик. Наприклад, у висновку може бути зазначено: «гострий ексудативний перикардит» або «хронічний констриктивний перикардит». Такий опис дає змогу точніше оцінити перебіг захворювання, визначити ризик ускладнень і обрати найбільш доцільну тактику лікування.

Симптоми перикардиту

Найхарактернішим проявом перикардиту є біль у грудній клітці. Проте кожна людина описує його по-різному. Один пацієнт говорить про гострий колючий біль, інший - про печіння або відчуття тиску за грудиною.

Кардіолог під час консультації завжди уточнює не лише локалізацію болю, а й те, як він змінюється протягом дня. Саме ці деталі часто допомагають швидше зрозуміти можливу причину симптомів.

Для перикардиту найбільш характерні такі прояви:

• гострий біль за грудиною або в лівій половині грудної клітки;
• посилення болю під час глибокого вдиху, кашлю чи ковтання;
• зменшення болю в положенні сидячи з нахилом уперед;
• посилення дискомфорту в положенні лежачи;
• підвищення температури тіла;
• загальна слабкість;
• задишка, особливо при накопиченні значної кількості рідини навколо серця.

Чому перикардит часто плутають з інфарктом

Для людини, яка вперше відчула сильний біль у грудній клітці, майже неможливо самостійно зрозуміти його причину. При інфаркті, перикардиті, тромбоемболії легеневої артерії або навіть розшаруванні аорти біль може починатися раптово. Саме тому лікарі ніколи не намагаються встановити діагноз лише за описом симптомів.

При інфаркті міокарда біль зазвичай має стискаючий або пекучий характер, частіше виникає після фізичного чи емоційного навантаження і не змінюється залежно від положення тіла. При перикардиті біль нерідко стає сильнішим під час глибокого вдиху, кашлю або в положенні лежачи. Якщо людина сідає і трохи нахиляється вперед, дискомфорт може помітно зменшитися.

Втім, ці особливості не можна вважати абсолютними. У частини пацієнтів симптоми мають змішаний характер. Саме тому в лікарні Мечникова будь-який пацієнт із гострим болем у грудній клітці насамперед проходить обстеження для виключення інфаркту міокарда та інших невідкладних станів. Лише після цього кардіолог оцінює результати ЕКГ, лабораторних аналізів, ехокардіографії та визначає подальшу тактику лікування.

Коли перикардит стає небезпечним

У більшості випадків гострий перикардит добре піддається лікуванню і завершується одужанням. Проте це не означає, що захворювання можна залишити без уваги.

Кардіолог завжди оцінює, як поводиться запальний процес. Якщо він швидко прогресує, між листками перикарда починає накопичуватися рідина. Спочатку людина може відчувати лише незначну задишку або швидшу втому під час ходьби. Але зі збільшенням випоту серцю стає дедалі складніше нормально наповнюватися кров'ю між скороченнями.

Ще одна ситуація, яка потребує особливої уваги, - повторні епізоди перикардиту. Якщо запалення повертається знову і знову, поступово зростає ризик формування рубцевих змін у перикарді. Через це оболонка серця втрачає еластичність і починає обмежувати його нормальну роботу.

Саме тому навіть після покращення самопочуття пацієнт не завжди одразу завершує лікування. Контрольні огляди та повторна ехокардіографія дозволяють переконатися, що запальний процес повністю припинився.

Тампонада серця - найнебезпечніше ускладнення перикардиту

У нормі між листками перикарда міститься лише кілька десятків мілілітрів рідини. Якщо її стає більше, оболонка серця певний час може пристосовуватися до цих змін. Проте можливості такого пристосування обмежені.

Коли рідина накопичується дуже швидко, навіть відносно невеликий її об'єм різко підвищує тиск усередині перикарда. Серце вже не може повністю розправитися між скороченнями, тому до його камер надходить менше крові. Відповідно, з кожним скороченням в організм викидається менший її об'єм.

Людина починає відчувати виражену слабкість, наростаючу задишку, запаморочення. Артеріальний тиск може швидко знижуватися, а серцебиття - ставати частішим. Якщо тиск навколо серця продовжує зростати, кровообіг уже не забезпечує нормальну роботу головного мозку, нирок та інших органів.

Такий стан називається тампонадою серця. Він належить до невідкладних і потребує термінової медичної допомоги. Єдиним способом швидко усунути механічне стискання серця є видалення рідини з порожнини перикарда.

Діагностика перикардиту

Обстеження починається ще під час першої розмови з пацієнтом. Кардіолог уточнює, коли саме з'явився біль, чи передувала йому вірусна інфекція, чи змінюється інтенсивність симптомів залежно від положення тіла та чи були раніше захворювання серця.

Після огляду одним із перших досліджень виконується електрокардіографія. При гострому перикардиті вона нерідко має характерні зміни, проте їх потрібно відрізнити від тих, що виникають при інфаркті міокарда. Саме тому ЕКГ завжди оцінюється разом із клінічною картиною та результатами лабораторних аналізів.

Найважливішим методом підтвердження діагнозу є ехокардіографія. Під час дослідження лікар бачить, чи накопичилася рідина навколо серця, оцінює її кількість і визначає, чи впливає вона на наповнення камер серця. Якщо випіт невеликий, пацієнту можуть рекомендувати повторне дослідження через певний час, щоб переконатися, що його об'єм не збільшується.

Для уточнення причини захворювання також призначають лабораторні аналізи. Вони допомагають оцінити активність запального процесу, виключити інфаркт міокарда, а за потреби - виявити аутоімунні або інфекційні причини перикардиту.

У складних клінічних ситуаціях можуть застосовуватися комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія серця. Ці методи дозволяють детальніше оцінити стан перикарда, особливо якщо є підозра на його значне потовщення або констриктивний процес.

Лікування перикардиту

Схема лікування залежить насамперед від причини запалення та загального стану пацієнта. Якщо перикардит виник після вірусної інфекції, лікування буде відрізнятися від тактики при аутоімунних захворюваннях, бактеріальному процесі або злоякісних новоутвореннях.

Основою лікування гострого неускладненого перикардиту є протизапальна терапія. Вона спрямована на зменшення активності запального процесу та полегшення болю. Одночасно лікар рекомендує тимчасово обмежити інтенсивні фізичні навантаження, щоб не створювати додаткового навантаження на серце в період активного запалення.

Якщо під час обстеження виявлено значну кількість рідини навколо серця або з'являються ознаки тампонади, медикаментозного лікування вже недостатньо. У такій ситуації необхідно якнайшвидше усунути механічне стискання серця.

Окрему увагу кардіолог приділяє лікуванню основного захворювання. Якщо причиною перикардиту стали аутоімунні процеси, хронічна ниркова недостатність, бактеріальна інфекція чи інша патологія, саме її корекція багато в чому визначає прогноз і ризик повторного розвитку запалення.

Коли може знадобитися операція

Далеко не кожен пацієнт із перикардитом потребує хірургічного лікування. У більшості випадків правильно підібрана медикаментозна терапія дозволяє повністю контролювати запальний процес.

Втручання розглядають тоді, коли накопичення рідини починає порушувати роботу серця або коли необхідно уточнити її природу. Під час перикардіоцентезу лікар під контролем ультразвуку вводить спеціальну голку в порожнину перикарда та видаляє випіт. Це дозволяє швидко зменшити тиск на серце, а отриману рідину можна направити на лабораторне дослідження для встановлення причини захворювання.

При констриктивному перикардиті, коли рубцево змінений перикард суттєво обмежує роботу серця, пацієнту може бути рекомендоване більш складне кардіохірургічне втручання. Такі ситуації трапляються значно рідше, але саме вони потребують особливо ретельного планування лікування.

Перикардит: історія хвороби

 Приклад із практики

ЧВОРАДмитро Леонідович 

Завідувач відділення кардіології

До кардіологічного відділення лікарні імені І. І. Мечникова повторно звернувся 61-річний чоловік, який два тижні тому переніс гострий інфаркт міокарда. Тоді йому ургентно виконали коронарографію та стентування ураженої коронарної артерії. Після лікування самопочуття швидко покращилося, і пацієнта виписали додому з чіткими рекомендаціями щодо подальшої терапії.

Через кілька днів після виписки знову з'явився біль у грудній клітці. Він відрізнявся від того, який чоловік відчував під час інфаркту, але це не заспокоювало ні його самого, ні рідних. Усі боялися одного - що стент перестав працювати або виникла повторна закупорка артерії.

Під час повторного обстеження кардіологи насамперед виключили найнебезпечнішу причину. Електрокардіографія, лабораторні показники та результати коронарографії не підтвердили повторного інфаркту чи тромбозу стента. Водночас ехокардіографія виявила невелику кількість рідини в порожнині перикарда та характерні ознаки його запалення.

З урахуванням часу появи симптомів і результатів обстеження лікарі встановили діагноз післяінфарктного перикардиту. Після корекції лікування біль поступово зменшився, а під час контрольної ехокардіографії кількість рідини навколо серця не збільшувалася.

Цей випадок добре демонструє, що поява болю в грудній клітці після перенесеного інфаркту далеко не завжди означає повторне порушення кровотоку в коронарних артеріях. Проте самостійно зробити такий висновок неможливо. Лише комплексне обстеження дозволяє швидко відрізнити повторний інфаркт від його можливих ускладнень і своєчасно розпочати правильне лікування.

Тож, перикардит належить до захворювань, які можуть починатися раптово й проявлятися болем, дуже схожим на інфаркт міокарда. Саме тому будь-який гострий біль у грудній клітці потребує професійної оцінки, навіть якщо він зменшується у спокої або після зміни положення тіла.

У лікарні імені І. І. Мечникова пацієнти можуть пройти комплексне кардіологічне обстеження в межах одного закладу. Електрокардіографія, ехокардіографія, лабораторна діагностика та цілодобова допомога кардіологів дозволяють швидко відрізнити перикардит від інших небезпечних захворювань серця та своєчасно розпочати лікування. За потреби до ведення пацієнта залучаються інтервенційні кардіологи, кардіохірурги та лікарі інших спеціальностей, що особливо важливо при складних або коморбідних клінічних ситуаціях. Це відповідає принципу роботи кардіологічної служби лікарні Мечникова, де пацієнт може отримати повний цикл діагностики й лікування без втрати дорогоцінного часу!