Національний тиждень безбар'єрності

Щодня через операційні та реанімації лікарні Мечникова проходять десятки людських доль. Тут, на межі життя і смерті, ми бачимо найголовніше — людську душу. Зранену, обпечену війною, але живу й незламну.
Ми зшиваємо рани. Ми змушуємо серця битися знову. Але справжнє зцілення відбувається за межами наших палат — тоді, коли пацієнти повертаються в суспільство. Який світ їх там зустріне?
З 25 по 31 травня 2026 року в Україні триває Національний тиждень безбар'єрності. Для нас, лікарів, це не просто формальна дата чи гучні слова. Це питання виживання нашої людяності. Це про культуру поваги та гідність кожного.
У стінах лікарні та за її межами ми маємо вчитися говорити і мислити інакше. Адже мова виконує не лише функцію засобу комунікації, а й є вагомим чинником формування суспільних уявлень, очікувань, установок та практик взаємодії з різними суспільними групами.
Ми категорично відмовляємося від ярликів, які зводять особу до ознаки порушення чи стану. У нашому словнику більше немає місця таким застарілим, стигматизувальним словам, як «інвалід», «колясочник», «ампутант» чи «каліка». Ці слова ранять не менше за уламки, вони сприяють закріпленню дискримінаційних мовних практик за медичною моделлю презентації людини як «дефектної» або «неповносправної».
Ми обираємо людиноцентричний підхід, де на першому місці завжди стоїть Людина. Ми використовуємо термінологію гідності:
Людина з інвалідністю — людина зі стійкими порушеннями, що у взаємодії з бар'єрами можуть заважати її повній участі в житті суспільства.
Ветеран/ка з інвалідністю — людина, що брала участь у захисних діях й отримала тривале порушення здоров'я.
Людина зі зниженою мобільністю — особа, яка потребує відповідних умов або підтримки для забезпечення рівного доступу та повноцінної участі в житті суспільства.
Людина, яка використовує крісло колісне — засіб мобільності, який допомагає зберігати самостійність.
Безбар'єрність — це не лише зручні пандуси чи фізичний доступ до будівель. Справжня безбар'єрність починається з подолання ставленнєвих бар'єрів — тих чинників, що формують упереджене ставлення до людини або груп людей.
Це створення суспільства, де кожен має відчуття залученості — емоційне переживання, коли людина почувається потрібною й захищеною у спільноті. Суспільства, що базується на прийнятті унікальності людини.
Давайте створювати цей світ разом. Без жалості звисока, але з глибокою, щирою та рівною повагою.
Дізнайтеся більше про те, як спілкуватися та створювати доступне середовище коректно:
«Довідник безбар'єрності»: https://bf.in.ua/
Стандарт державної мови «Термінологія безбар'єрності»: https://mova.gov.ua/storage/app/sites/19/standarty/standart-tb-ii-redakciia-sxvalena-1.pdf
Життя триває. І в ньому має бути гідне місце для кожного.