"Мій тато взяв удар на себе..." | Сповідь пораненого💔

Мені би встати та пожити трохи…
Каже 28-річний Владислав, мешканець Межової.
Поїхали з батьком та рідними перевірити, чи збереглися хата та майно.
Побули в рідній домівці.
Від’їжджали о восьмій вечора, без світла. Заїхали за село, ввімкнули фари - FVP-дрон наздогнав авто.
Стався вибух. Тато Владислава помер на місці.
Брат був доставлений до лікарні, помер від поранень, несумісних з життям.
Двоє друзів - в інших лікарнях.
Владислав на ШВЛ, без тиску, з великою крововтратою.
Поранені майже всі органи черевної порожнини, грудної клітки, верхні та нижні кінцівки.
Доставлений до реанімації сепсису Мечникова.
Сьогодні перша доба у свідомості.
Почав розмовляти.
Хірург Костянтин Кравченко готує до сьомої операції.
Яна Токарик, лікар-анестезіолог, землячка Владислава, виросли поряд.
Зараз вона для нього і мама, і сестра, і лікар, який стежить за кожним ударом серця.
Реанімація сепсису зібрала найстрашніші людські поранення та хвороби та надає шанс повернутися до життя…