Маленький уламок, який міг забрати життя…

Коли їх бачу, сам плачу… Це не про слабкість. Це про людяність і емпатію, яку лікарі зберігають щодня, попри виснажливі години в операційних, важкі реанімаційні палати та нескінченний потік людського болю.

Маленький шматок металу на білій марлі. Він важить лише кілька грамів, але здатен за одну секунду розтрощити ціле життя, перекреслити плани і забрати найдорожче. Ще одна тиха перемога в лікарні Мечникова.

Пацієнтка з Павлограда, за життя якої цілодобово боролися нейрохірурги, виходить із коми. Найстрашніше позаду, попереду - одужання.

Дякуємо нашим медикам за витримку, титанічну працю та чуйні серця. Тримаємось. Лікуємо. Рятуємо.❤️